Після проведення успішних випробувань, перше з яких було запущено у вересні 1979 року, після чого серійне виробництво розпочалося в 1981 році. З відновленням виробничої лінії BEAR, Радянський Союз почав виробляти новий, модернізований варіант турбогвинтового бомбардувальника BEAR, тим самим збільшивши свою силу далекобійних бомбардувальників. Цей абсолютно новий варіант бомбардувальника BEAR - BEAR H - став стартовою платформою для крилатої ракети повітряного базування далекого радіуса дії Х-55 [АС-15]. Початкова версія несла ракети класу "повітря-поверхня" Х-55, розташовані на катапультині в бомбовому відсіку. Це було перше нове виробництво ударної версії планера BEAR з 1960-х років, що призвело до зупинки скорочення використання літаків Bear протягом 1970-х років. До 1988 року бомбардувальники BEAR H регулярно тренувалися з імітації атак на Північну Америку. Розробка літака Ту-95МС може простежити свій початок від Ту-142, але відрізняється від Ту-95 низкою деталей. Носова частина Ту-95МС схожа на ніс літаків Bear-C та Bear-G, але з глибшим і коротшим обтічником, кабель-каналами, що проходять вздовж обох боків фюзеляжу. У нього відсутня 178-сантиметрова носова розетка фюзеляжу, як у морського Ту-142, і збережено коротший стабілізатор і горизонтальний, неопущений зонд заправки паливом попередніх варіантів бомбардувальника. Задня гарматна башта має нову конструкцію з однією двоствольною гарматою ГШ-23Л замість пари одноствольних НР-23, що були на попередніх моделях.