«Міссурі» (BB-63) — американський лінкор, закладений у 1941 році, спущений на воду у січні 1944 року та прийнятий до лав ВМС США у червні 1944 року. Довжина корабля становила 270,4 м, ширина 33 м, а повна водотоннажність на момент спуску на воду — 58 400 тонн. Максимальна швидкість лінкора «Міссурі» становила до 33 вузлів. Основне озброєння на момент спуску на воду становило 9 406-мм гармат у трьох баштах по три гармати в кожній, а допоміжне озброєння — переважно 20 127-мм гармат. «Міссурі» був третім із шести замовлених лінкорів типу «Айова». Як виявилося, через провал програми будівництва лінкорів типу «Монтана», лінкори типу «Айова» були останніми, спущеними на воду для ВМС США. Оскільки вони будувалися без будь-яких фінансових обмежень чи обмежень щодо водотоннажності, вони також виявилися найтехнологічнішими американськими лінкорами у Другій світовій війні. З самого початку вони будувалися як ключові авіаносні кораблі для авіаносців і мали великий акцент на високій максимальній швидкості, що робило лінкори типу «Айова» набагато швидшими за будь-які інші американські лінкори. Вони також мали ретельно виготовлену броню та новий 406-мм Mk. VII з більшою дальністю ефективного пострілу. «Міссурі» (BB-63) розпочав свою участь у Другій світовій війні у грудні 1944 року, переправляючись з атлантичних портів на Гаваї. Вже в січні 1945 року він підтримував морську піхоту США на Іводзімі своєю артилерією. У березні цього року «Міссурі» виступав у ролі щитового корабля для групи авіаносців, які атакували цілі на Японських островах своїми бортовими літаками. У квітні він підтримував діяльність в регіоні Окінави. Лінкор завершив свої операції у Другій світовій війні дуже славно та представницько – саме на його борту представники Японії підписали акт про беззастережну капітуляцію своєї країни 2 вересня 1945 року. Корабель також брав активну участь у Корейській війні (1950-1953). Однак у 1956 році його вивели в резерв. У 1980-х роках він повернувся до лінійної служби, попередньо пройшовши ретельну модернізацію. Вона передбачала встановлення сучасної електроніки та систем управління вогнем, а також встановлення ракетних установок «Томагавк» і «Гарпун» та зенітних систем «Фаланга». Лінкор також був адаптований для самонаведення бортових гелікоптерів. Модернізований таким чином корабель брав активну участь в охороні танкерів у регіоні Перської затоки в 1987 році, на завершальному етапі ірано-іракської війни. Він повернувся до цих вод у 1990 році, щоб взяти активну участь в операції «Буря в пустелі» (1990-1991), обстрілюючи цілі в Іраку ракетами та бортовою артилерією. Зрештою, у 1992 році корабель був виведений з експлуатації. Наразі він служить кораблем-музеєм на Гаваях.