Messerschmitt Bf-109 — німецький винищувач металевої конструкції з одномоторним двигуном та низькоплановою конфігурацією з класичним хвостовим оперенням. Він виявився базовим і найбільш виробленим винищувачем Люфтваффе під час Другої світової війни. Політ прототипу відбувся 29 травня 1935 року, а серійне виробництво тривало в 1936-1945 роках. Загалом, за оцінками, було випущено близько 35 000 винищувачів Messerschmitt Bf-109 усіх модифікацій, багато з яких після війни потрапили до чеських та ізраїльських військово-повітряних сил. Коріння Bf-109 сягає конкурсу, оголошеного в 1933 році Люфтваффе на новий винищувач. У конкуренції з He-112 проект Bf-109 спочатку програв, але завдяки інтригам Віллі Мессершмітта проект зміг продовжитися, і зрештою він став переможцем конкурсу, ставши основним винищувачем Люфтваффе. У процесі виробництва було розроблено кілька основних варіантів Bf-109. Першою передсерійною серією був Bf-109B (Berta) з різними версіями двигуна Junkers Jumo 210 (A або Da). Вони випробовувалися в Іспанії з 1937 року під час Громадянської війни. Наступною версією був Bf-109C (Caesar). Він мав інший двигун, ніж версія B, та розширене озброєння, що складалося з двох 20-мм гармат та 2 7,92-мм гармат потужністю 2 к.с. Ці машини також воювали в небі Іспанії. Третя версія — Bf-109D (Dora) з двигуном Junkers Jumo 210 Da або Daimler-Benz DB 600. Він брав участь у вересневій кампанії, але на рубежі 1939/1940 років його замінила версія E. Найвідомішою моделлю був Bf-109E (Emil) з двигуном Daimler-Benz 601A або N. Це був перший літак, на якому використовувався трилопатевий, а не дволопатевий гвинт. Bf-109E воював у Французькій кампанії, над Англією, а також у Північній Африці та на Східному фронті. Асом, який розпочав свою кар'єру на Bf-109E, був знаменитий Адольф Галланд. Наступною версією є Bf-109F (Фрідріх), яка, за словами німецьких льотчиків, була найбільш аеродинамічно досконалою. Вона мала змінену форму фюзеляжу, крил, обтічників кабіни, але новий двигун не використовувався. Вона була прийнята на озброєння на рубежі 1940/1941 років. В рамках розвитку конструкції були розроблені подальші специфікації Bf-109, з яких версія G (Густав) була випущена найбільшою кількістю екземплярів. Найважливішою зміною, що підвищила характеристики машини, стало встановлення нового 12-циліндрового двигуна Daimler-Benz DB605A потужністю 1475 к.с. Озброєння Bf-109G складалося з пари 13-мм кулеметів, розташованих у фюзеляжі перед обтічником кабіни, та 20-мм або важчої 30-мм гармати MG151. Останньою серійною версією був Bf-109K (Kurfirst), виробництво якого розпочалося в жовтні 1944 року. Як двигун використовувався агрегат Daimler-Benz DB 605DB або DC. Bf-109K був найшвидшою версією, випущеною під час Другої світової війни, досягаючи швидкості до 730 км/год. Окрім цього, було створено дві версії - H та Z.але це були радше експериментальні версії, і їх масове виробництво не розпочалося. Подальші вдосконалення силової установки та озброєння зробили Messerschmitt Bf-109 одним з найнебезпечніших винищувачів Другої світової війни, і водночас показали великий потенціал злегка незграбного планера, створеного Віллі Мессершміттом. Технічні дані (версія Bf-109 G-6): довжина: 8,95 м, розмах крила: 9,92 м, висота: 2,6 м, максимальна швидкість: 640 км/год, швидкопідйомність: 17 м/с, максимальна дальність польоту: 850 км, максимальна стеля 12000 м, озброєння: стаціонарне - 2 13-мм кулемети MG131 та 1 20-мм гармата MG151, підвісне - 250-кг бомби, або 2 пускові установки ракет Wfr. Гр. 21.