С-300 (за класифікацією НАТО SA-10 Grumble) — це серія ракетних комплексів класу «земля-повітря» далекого радіуса дії, вироблених НВО «Алмаз» на базі початкової версії С-300П. Система С-300 була розроблена для захисту від літаків та крилатих ракет для радянських військ протиповітряної оборони. Наступні варіації були розроблені для перехоплення балістичних ракет. Система С-300 була вперше розгорнута Радянським Союзом у 1979 році та призначена для протиповітряної оборони великих промислових та адміністративних об'єктів, військових баз та контролю повітряного простору від ворожих ударних літаків. Система повністю автоматизована, хоча також можливе ручне спостереження та керування. С-300ПС/С-300ПМ (за класифікацією НАТО SA-10D/E) були представлені в 1985 році і є єдиною версією, яка, як вважається, була оснащена ядерною боєголовкою. Ця модель ознаменувала появу сучасних самохідних, мобільних радіолокаційних і командно-штабних машин, які базувалися на вантажівці МАЗ-7910 8×8. Ця модель також була оснащена новими ракетами 5В55Р, які збільшили максимальну дальність ураження до 90 км і впровадили режим напівактивного радіолокаційного самонаведення (SARH). Оглядовий радіолокаційний пристрій цих систем отримав позначення 30Н6. Також у цій версії було введено відмінність між самохідними та буксируваними самохідними системами. Буксирувана система позначена як 5П85Т. Мобільні системи були 5П85С та 5П85Д. 5П85Д була "веденою" системою, якою керувала "головна" система 5П85С. «Головний» TEL можна впізнати завдяки великому контейнеру для обладнання за кабіною; у «підлеглому» TEL ця зона не є закритою та використовується для зберігання кабелю або запасного колеса.